Грецька народна музика та інструменти

Демотичні пісні: давній кістяк

Вікіпедія називає демотіко, також відоме як демотична або парадосіако, традиційною популярною музикою материкової Греції та островів і датує її візантійськими часами. Це був головний популярний жанр, доки на початку двадцятого століття не поширилися ребетіко та лаїко, частково завдяки біженцям з Малої Азії. Його тексти спираються на анонімну демотичну поезію про кохання, шлюб, смерть, природу, море та релігію, а деякі пісні згадують клефтів — повстанців османської доби. Сприймайте це як родину регіональних традицій, а не як одну мелодію з одним звучанням.

Два темпи та танці

Пісні використовують два основні темпи. Сиртос повільніший і плавний; підіктос жвавіший і передбачає стрибки, а деякі пісні поєднують обидва. Танці, що супроводжують цю музику, включають каламатіанос, цаміко, балос і суста. Хасапіко танцюють по всій Греції під бузукі, і Вікіпедія повідомляє, що він зародився як візантійська військова вправа з мечем, перш ніж м'ясники почали танцювати його в соціальних умовах. Стаття Вікіпедії містить позначки про необхідність доопрацювання, тож сприймайте ці історії походження як виклад статті, а не як усталену історію. Вікіпедія додає, що музика сиртос у Фессалії жвавіша, ніж деінде в Греції.

Крит та острови

На Криті та сусідніх островах домінує критська ліра, часто в супроводі лауто — довгошиєї лютні. Також грають на волинці, що зветься аскомандура. На островах Егейського моря музика має візантійське коріння, а острівна ізоляція породила самобутні місцеві стилі. На Кікладах скрипка поширеніша за ліру й грає разом із кларнетом, мандоліною та цимбалами. На Іонічних островах інша традиція романтичних серенад під назвою кантадес, які співають троє чоловіків під мандоліну чи гітару, відображає венеційський вплив. Інакше кажучи, кожна острівна група має власне звучання.

Гори та північ

В Епірі пісні — пентатонічні й поліфонічні, їх співають чоловіки й жінки, а кларнет значною мірою витіснив лютню у XIX столітті. Македонія віддає перевагу зурні, широкому гобою, разом із даулі, бас-барабаном, а також скрипкою та кларнетом. У Фракії поширена гайда, волинка з козячої шкіри. Понтійська ліра, або кеменче, — смичковий інструмент, центральний для понтійської музики, яка зберігає візантійські та кавказькі елементи. Розуміння цих відмінностей допомагає пояснити, чому один грецький фольклорний гурт може звучати зовсім не так, як інший, навіть коли обидва грають традиційну музику. Епірські пісні, за даними Wikipedia, поділяються на три види: плачі, інструментальні твори та застільні пісні.

Що ви можете почути за вечерею

Вечеря-театр включає живу традиційну музику у виконанні народних музикантів, поки ви їсте, а опис організатора називає її традиційною, не вказуючи інструментів. Гурти змінюються залежно від дати, тож жоден путівник не може обіцяти ліру, кларнет чи лауто саме вашого вечора. Оскільки вечір розповідає регіональні історії, розумно сподіватися, що музика відображає регіони, але сприймайте це як можливість. Найкраща підготовка — цікавість: слухайте, який інструмент веде, і запитайте музикантів після виступу.

Читати далі: Вечеря-театр в Афінах: як забронювати

Кому це не підходить

Це фоновий путівник у традицію, а не концертна програма. Якщо ви хочете вечір певного стилю, наприклад ребетико чи клуб із бузукі, цей вечеря-театр — не те, бо тут жива народна музика вплетена в розповідь, а не є сет-листом одного жанру. Якщо вам потрібне саме це, шукайте вечір, де названо стиль і виконавців, і прочитайте сторінку бронювання з програмою, перш ніж платити.